«ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРИ ШУЛЕЖКО (1903-1994), ПЕДАГОГИНІ, ВИХОВАТЕЛЬКИ, «ПРАВЕДНИКА НАРОДІВ СВІТУ», ОРГАНІЗАТОРКИ ДИТЯЧОГО ПРИТУЛКУ У М. ЧЕРКАСИ»

Олександра Максимівна Шулежко (дів. Шелудько) народилася у 1903 році у с. Михайлівка Драбівського району Черкаської області) – померла у 1994 році у Києві – вихователька, яка в роки німецької окупації врятувала від смерті і голоду 102 дітей, серед яких 25 дітей були євреями. Праведниця народів світу (1996).

Олександра Шелудько народилася в заможній селянській родині. Закінчила гімназію і педагогічне училище. У 1921 року вийшла заміж за священика Федора Шулежка, який згодом приєднався до Української автокефальної православної церкви. Після того, як чоловіка репресували 1937 року, Олександра сама залишилася з чотирма дітьми. Один син помер немовлям, другий загинув під час війни (згорів заживо танкістом), а доньки Алла і Лариса вижили.

Під час окупації Черкас Олександра Максимівна створила притулок для багатьох осиротілих дітей, хоча при цьому ризикувала життям свої рідних доньок. Їй вдалось врятувала від смерті й голоду 102 дитини, з них 25 дітей були євреями.

Завдяки сміливості, винахідливості, знанню німецької мови їй вдалось вводити в оману німецьку окупаційну адміністрацію і поліцаїв. На невеличкій земельній ділянці притулок організував господарство: тримали курей, кіз, поросят, яких годували самі вихованці. Єврейських дітей у притулку записували як українців, греків, вірмен або татар залежно від особливостей зовнішності. Під час перевірок їх переховували в ізоляторі. Поліцаям говорили, що там тримають інфекційних хворих.

Відступаючи, німці примусово евакуювали і притулок. Хоча частину дітей Олександрі вдалось влаштувати в навколишніх селах, але з іншими довелось поїхати з німцями. Під час перебування у Вінницькій області, користуючись розгубленістю німців, Олександра Максимівна змогла повернутись з дітьми до Черкас.

Але там її чекала недовіра радянської адміністрації і заборона на спілкування з дітьми притулку і на роботу за фахом. Вона змогла лише влаштуватись на роботу до реєстратури в поліклініці. До 1968 року її підозрювали у співпраці з фашистами.

Та все ж завдяки священику Троїцької церкви отцю Омеляну їй було видано партизанський квиток, а згодом її знайшла заслужена нагорода — 1985 року їй вручили Орден Вітчизняної війни. Також вона стала двічі почесним донором СРСР, здавши за життя 150 літрів крові.

11 червня 1996 року ізраїльський національний меморіал Катастрофи (Голокосту) та Героїзму «Яд Вашем» присвоїв Олександрі Максимівні почесне звання «Праведник народів світу». Її ім’я також викарбувано на Стіні Пам’яті Алеї Праведників народів світу.

На старості років Олександра Максимівна переїхала до однієї з дочок у Київ. 1994 року вона пішла з життя.

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ

1. Список учасників других форм боротьби проти фашистських загарбників, які діяли на території міста Черкаси 1941-1945 рр. (Шулежко Олександра Максимівна). 1962 р.

Державний архів Черкаської області (далі - ДАЧО): П-4619, оп. 8, спр. 24, арк. 17, 19.



__________

2. Спогади вихованця дитячого будинку Барановського Е. Л. про діяльність Шулежко Олександри Максимівни під час окупації м. Черкаси 31 березня 1962 р.

ДАЧО: П-4619, оп. 8, спр. 24, арк. 196-198.




__________

3. Спогади Кушнір М. І. про роботу у дитячому будинку, в яких згадується діяльність Шулежко Олександри Максимівни. 31 січня 1962 р.

ДАЧО: П-4619, оп. 8, спр. 24, арк. 201-204.







__________

4. Спогади Шулежко Олександри Максимівни про роботу у дитячому будинку м. Черкас під час окупації. 27 березня 1962 р.

ДАЧО: П-4619, оп. 8, спр. 24, арк. 207-217.





















__________

5. Стаття "У війну Олександра Шулежко з Драбівщини прихистила сотню осиротілих дітей". Газета «Нова Доба» від 23 березня 2010 р.

ДАЧО: 6082, оп. 1, спр. 57, арк. 216.


_________

6. Список робітників Черкаського дитячого будинку м. Черкас під час окупації. 1942 р.

ДАЧО: Р-54, оп. 1, спр. 41, арк. 28.


_________

7. Повідомлення ізраїльського національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) та Героїзму «Яд Вашем» про нагородження Шулежко Олександри Максимівни званням «Праведник Миру». 22 серпня 1996 р.

ДАЧО: Р-2475, оп. 1, спр. 56а, арк. 14.


__________

8. Посвідчення особи (аусвайс) Шулежко О. М. (копія) 07 квітня 1942 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 4-5.



_________

9. Посвідчення особи (аусвайс) Шулежко О. М. (копія) 18 грудня 1941 р.

ДАЧО: Р-49, оп. 2, спр. 45, арк. 481-481 зв.



__________

10. Партизанський квиток Шулежко О. М. (копія) 1968 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 7.


__________

11. Диплом Праведника народів світу Шулежко О. М. (ксерокопія). 1996 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 10.


__________

12. Грамота Товариства єврейської культури України про присвоєння звання «праведник народів світу». 1994 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 9.


__________

13. Орденська книжка до Ордена Вітчизняної війни II cт. О. М. Шулежко. (копія) 1985 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 8.


__________

14. Шулежко О. М. (справа) з доньками Ларисою (меньша) і Аллою та вихователькою – вчителем вишивання Поліною Євтихіївною (зліва). Черкаси, 1942 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 3.


__________

15. Шулежко О. М. з вихованцями дитячого садку № 4. м. Черкаси, кінець1930-х рр.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 1.


__________

16. Фото Шулежко О. М. 1953 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 6.


__________

17. Володимир Пінкусович – колишній вихованець дитячого притулку, який вказує на ім’я Шулежко О. М. викарбуваного на Стіні Праведників народів світу в Єрусалимі. Фото, 1998 р.

ДАЧО: Р-2660, оп. 1, спр. 17, арк. 11. РОЗДІЛ IV Відеоматеріали


__________

18. Документально-публіцистичний відеофільм Національної телекомпанії Україна «Олександра Шулежко. Доля праведниці». 2015 р.

ДАЧО: ф. 1 (відеоматеріалів), оп. 6, од. зб. 1, од. обл. 1.



__________